Молочні ріки: на що українські молочники розраховують на ринку Казахстану
Опубликованно 29.10.2017 04:08
Для українського бізнесу Казахстан довгі роки залишався державою з великими нафтовими проектами, яке майже не цікавиться інвестиціями в інші сфери економіки.
Тільки аграрії і виробники харчових продуктів розуміли, що Казахстан вже акумулював достатньо коштів, щоб купувати собі продукти, які не може виробляти сам. Але значну частину українського харчового експорту поглинала Росія. Туди продукти вести було легше і зручніше. Тим більше, північний сусід з величезним населенням був набагато перспективніше. Туди можна було продавати все, в той час як в Казахстані потрібно було налагоджувати ланцюжка поставок.
Але з початком торгового, а потім і політичного протистояння між Києвом і Москвою ринки Росії для багатьох українських виробників просто закрилися. Тому потрібно було знайти новий перспективний ринок для збуту своєї продукції, і ним став Казахстан.
Тим більше, що азіатські ринки, такі як Китай, все більше відкриваються для вітчизняних виробників.
І той, хто першим опиниться там, зможе значно випередити своїх конкурентів і отримати високі прибутки.
Про те, чому українські виробники продуктів йдуть в Казахстан, як вести бізнес у цій країні і чому там не варто будувати свої заводи, Delo.UA розповів глава компанії "Дубномолоко" Олег Волошин.
Яке значення ринок Казахстану має для українських виробників сиру?
Основний ринок в СНД після закриття російського — це Казахстан. Туди ми постачаємо свою продукцію багато років. Як, втім, і інші виробники сиру. Після введення ембарго з боку Росії поставки в Казахстан продовжилися. Однак існували періодичні проблеми з поставками сиру в Казахстан у окремих компаній. Якщо говорити про експорт саме з "Дубномолоко", то це 80% наших зовнішніх продажів. До втрати російського ринку це було 10-15%.
Як в Казахстані сприймають українські сири?
Зрозуміло, що в Казахстані поки їдять сиру в 2 рази менше, ніж в Україні. Там ще не сформувалася культура споживання цього продукту так, як в Україні або в Росії, вона не сформована так, як в європейських країнах. Тим не менш, це досить перспективний ринок з ряду причин. По-перше, це ринок у світлі взаємин наших країн має більш стабільну основу. По-друге, вся логістика може проходити як через Росію, так і в обхід по морю. Тому навіть у разі проблем в Росії ми зможемо потрапити на ринок Казахстану. По-третє, власне виробництво молочних продуктів в Казахстані не розвинене, і тому країна орієнтується виключно на імпорт молочної продукції. Це показовий приклад, особливо у випадку з сирами — там у нас немає особливих конкурентів. І головне, вони швидко не з'являться, а ось "сирна культура" в Казахстані поступово формується, і тому споживання нашої продукції буде зростати.
Наскільки українські стандарти якості задовольняють Казахстан, чи потрібно проходити додаткові перевірки на шляху до місцевого споживачеві?
Додаткових перевірок немає. А якщо говорити про сир, то тут на нас грає саме сприйняття українських продуктів.
У Казахстані їх вважають більш якісними, ніж російські або білоруські аналоги.
І, думаю, це переконання потрібно підтримувати і постійно розвивати. Тому активність виробників повинна бути вище, щоб створити там потрібну культуру споживання, так як є конкуренція між категоріями продуктів — наприклад, сиру і м'ясних виробів. Від активності самої галузі буде залежати скільки сирів буде споживатися в Казахстані в перспективі.
Наскільки складно було вийти на ринок Казахстану? І чи є у вас зараз якісь труднощі в роботі з казахськими партнерами?
Певні труднощі були. Їх специфіка в різні періоди визначалася по-різному. Наприклад, чотири роки тому потрапити туди можна було тільки якщо компанія здійснювала поставки на всі країни Митного союзу, в тому числі і в Росію. Сьогодні процедура набагато легше. Казахстан дозволив відкривати ринки для компаній безпосередньо, тому постачання на його ринок вже майже не залежать від Росії. Труднощі зараз полягають у тому, що обов'язково потрібно налагодити логістику, так як
Казахстан не близько. Крім того, в країні не так багато партнерів, які готові якісно працювати у сфері дистрибуції.
Ринок Казахстану менш структурований та рівень компаній з дистрибуції нижче, ніж в Україні.
Не дивно, що зараз основний капітал, який перетікає в Казахстан з України — це людські ресурси. Зараз в мережевому бізнесі Казахстану працюють дуже багато громадян України, від інженерів до маркетингових агентів. Тому поки на ринку небагато партнери готові працювати на рівні, до якого ми звикли в Україні.
Які особливості роботи в Казахстані в плані ментальності? Наскільки ведення бізнесу в Казахстані відрізняється від українських реалій?
Саме із-за складнощів, економічних і ментальних відмінностей ми поки не плануємо будувати власне виробництво в Казахстані і обмежуємося тільки прямими поставками. Працюючи з великими партнерами, ми прагнемо не нести великих витрат, а використовувати компанії, які ведуть декілька напрямів в бізнесі. І, звичайно, тут також є свої особливості в менталітеті. Хоча для нас головним все-таки залишається економічний фактор. При цьому ринок Казахстану дуже перспективний.
Той, хто першим зуміє зайняти частку ринку і побудувати свій маркетинг з нуля, той і отримає основну прибуток. Але є також і фактор Китаю. Казахстан — це хороший майданчик для експансії далі на Схід та інші країни Середньої Азії. Відбудувавши процес реалізації продукції в Казахстані, ми зможемо зрозуміти, як саме вести бізнес у цьому регіоні. А потім вже рухатися далі. Зараз ми розглядаємо Китай як дуже перспективний ринок, а Казахстан може стати логістичним вузлом.
Але поки ви не готові будувати там свої заводи?
Побудувати завод не проблема. Для цього потрібно півтора року. У нас є необхідний досвід і можливості. Але якщо немає сировинної бази, то всі витрати можуть не окупитися. А в Казахстані історично не склалося з коров'ячим молоком. І сировинна база не робиться за один рік. Це великі інвестиції, за статистикою їх потрібно в шість разів більше, ніж у переробку. Відповідно, термін їх окупності дуже довгий.
З іншого боку, Казахстан достатньо забезпечений фінансово, і тому вони готові інвестувати у свій розвиток. Там розуміють, що однією нафтою ти не проживеш, і тому потрібно змінюватися. Але конкретно по коров'ячому молоку ми поки не бачимо великих інвестиційних намірів. Тим більше, молоко це не зерно і його не привезеш здалеку. А поруч Киргизія і Росія, де дефіцит молока також актуальне.
Категория: Красота