Хрусткі в Астані: як зустрічає Казахстан українські снеки
Опубликованно 25.10.2017 06:28
Для українських компаній, які втратили російський ринок, але при цьому не хочуть / не можуть повноцінно працювати в Європі, Казахстан — практично ідеальний майданчик для того, щоб "почати нове життя". З одного боку, ментально споживач тут дуже близький до російського. Більш того, як показує практика Білорусі, ніщо не заважає реекспортувати товари далі в Росію в рамках Митного союзу. З іншого боку, Казахстан — це "місток" не тільки в країни Середньої Азії, але і на Близький Схід, країни Перської затоки, Південної та Південно-Східної Азії. Вони сьогодні є найбільш активно зростаючими споживачами продуктів харчування, та ще й з постійно зростаючими вимогами до якості продуктів, а значить — тут можна продавати більш високомаржинальних товари.
Підприємства, які сьогодні входять до групи компаній Group S., працюють в Казахстані з початку 2000-х років. У цю країну ми експортуємо фасовану насіння, смажений арахіс і сухарики / грінки.
S. Group займає в Казахстані 2% ринку насіння (на 2016 рік у планах подвоєння до 4%), 17% ринку арахісу (план до 20%), 19% ринку сухариків (план до 30%). Крім того, туди також поставляється і целюлозно-паперова продукція і товари для дому.
Після відходу компанії з Росії, Казахстану є для нас найбільшим експортним ринком. Тут відкрито торгове представництво.
Що приваблює нас в роботі в Казахстані вже сьогодні?
По-перше, це відносно малоконкурентный ринок. За сухарикам і горішкам ми конкуруємо з російськими виробниками, за чіпсам — з світовими брендами. Однак їх позиції тут не так міцні, як в країнах Європи. Це ж можна констатувати й по інших товарних групах харчопрому. Низький рівень конкуренції, а також низький рівень витрат на маркетинг і просування (зокрема, дешева ТВ-реклама) дозволяють утримувати високий рівень маржі.
Другий пункт — зручна логістика. Поруч, з одного боку, такі перспективні ринки як Китай, Індія, Монголія, країни Південно-Східної Азії, з іншого — Близький Схід. Там попит на снеки зростає з кожним роком у геометричній прогресії, немає упереджень щодо їх шкідливості. Крім того, Казахстан має хороший логістичний доступ до імпортного сировини (Китай, Іран), що істотно знижує собівартість виробництва у разі розміщення там виробництва.
Логістичні бонуси — це одна з причин, чому S. Group сьогодні серйозно розглядає питання відкриття виробничого майданчика (снеки) в Казахстані. У нас вже є досвід відкриття провадження у цій країні (в рамках разделившейся в 2014 році на дві компанії S. I. Group), є розуміння і політичної ситуації, і специфіки пошуку і навчання персоналу, взаємин з дозвільними органами. Що істотно спростить старт роботи підприємства. Сьогодні для того, щоб постачати продукцію з України в Казахстан, необхідно фрахтувати казахська, білоруська або прибалтійський транспорт (автомобілі, вагони), який отримає дозвіл на транспортування через Росію. Це, безумовно, пов'язано з серйозними бюрократичними труднощами. Наявність юридичної особи та виробничої площадки в Казахстані дозволить мінімізувати ці витрати. До речі, цим досвідом можуть скористатися й інші виробники, адже проблема доставки через Росію стоїть дуже гостро у більшості українських експортерів.
По-третє, це схожі смакові переваги (особливість не тільки снекової групи, але й інших харчових продуктів). Якщо європейці більш розпещені і снеків їдять в основному чіпси і екструзійну продукцію (за типом кукурудзяних паличок і кульок з різними смаками і формою), то жителі колишнього СНД і Середньої Азії більш активно споживають насіння, сухарики, горішки. Єдиний смак, якого не визнають у мусульманських країнах — це бекон. В іншому можна не підлаштовувати лінію під конкретну країну і відправляти на експорт рівно те ж, що їдять в Україні.
Більш того, зовсім не обов'язково створювати місцеву торгову марку. Структура дистрибуції схожа на українську і підходить для снекової групи. Тут співвідношення великих мереж і роздрібних точок — 20:80, в той час як в Європі пропорція зворотна. А це — додаткові витрати на маркетинг, пов'язані з входженням у мережі. Крім того, в Середній Азії практично не розвинений Private Label, особливо в снеках. Це означає, що продавати можна саме свої торгові марки, роблячи їх впізнаваними на міжнародному рівні.
Категория: Красота