"Зелений рух" поза політичним процесом: які зміни відбулися в реальній економіці

Опубликованно 07.10.2018 07:28

"Пташку шкода..."

Увага світової спільноти завжди прикута до яскравих особистостей та політичних рішень. Саме це не дає можливості побачити реальний стан промов та оцінити процеси, які відбуваються в реальній економіці.

Так, одразу після обрання нового Президентом США Трампа було прийнято рішення про вихід країни з Паризької кліматичної угоди. Фактично, це б знову могло відкинути міжнародний процес у боротьбі зі зміною клімату на кілька кроків назад, оскільки один з найбільших емітентів парникових газів міг залишитися у статусі "спостерігача".

Одразу почалися жваві обговорення можливих наслідків даного рішення, проте дуже швидко стало зрозуміло, що за умовами Паризької Угоди існують технічні складності у швидкому виконанні даного рішення. Фактично, повинні пройти роки допоки за умовами Угоди вихід буде можливий.

На практиці, керівники федеральних штатів та великих міст США продовжили свою політику "озеленення" навіть попри рішення на найвищому рівні країни. Саме вони були активними учасниками під час останнього СОР24 у Бонні, де запевнили світову спільноту у підтримці вже проголошеного курсу.

Наступним важливим сигналом стало бажання Президента США обмежити виробництво відновлюваної енергетики через численні випадки загибелі мігруючих птахів. Ще за часів президентства Обами було прийнято закон "Про мігруючих перелітних птахів", який звільняв виробників вітрової електроенергії від відповідальності за загибель птахів.

В додаток до цього, у серпні 2018 року Агенція із захисту довкілля оприлюднила плани щодо запровадження нової політики у галузі захисту клімату. Зокрема, передбачається прийняття нового централізованого плану із скорочення викидів парникових газів на федеральному рівні, який буде значно "м"якшим" за відповідні документи попередника Дональда Трампа.

Штатам буде надано можливість більш гнучко розробляти свої власні плани із скорочення викидів парникових газів. Одразу після оприлюднення таких планів представники прокуратури Нью-Йорку та Віргінії заявили про намір опротестувати це рішення в судовому порядку.  Внутрішня ціна на викиди парникових газів

Сьогодні, за інформацією Світового Банку, в світі існують десятки прикладів запровадження та використання ціни на викиди парникових газів: податок або ринкові інструменти ціноутворення. При цьому, у багатьох випадках рівень цін поки що знаходиться на рівні, який є значно нижчим за витрати на скорочення викидів (особливо це стосується ЄС, де фактична ринкова ціна менша за рекомен-дованих ОЕСР рівень — 30 Євро за тонну). Саме тому рівень активності компаній у таких юрисдикціях дуже низький, оскільки наявний надлишок на ринку дає можливість виконувати свої зобов"язання за рахунок придбання дозволів за низькою ціною на ринку.

Запровадження ціни на доволі специфічний ресурс (викиди парникових газів) є важливою передумовою не тільки для врахування цих витрат під час підрахунку кінцевих фінансових результатів, а й для визначення напрямку подальшого розвитку бізнесу. Це пояснює бажання багатьох компаній (особливо з фінансового сектору) "вийняти" свої фінансові ресурси з проектів, які містять значний рівень кліматичних ризиків. Найбільш активно в цьому процесі приймають участь американські банки (як наприклад, JP Morgan, Bank of America, Wells Fargo та інші).

Крім цього, представники найбільших фондових бірж після підписання Паризької кліматичної угоди прийняли рішення запровадити вимоги щодо наявності нефінансової звітності та відповідних рейтингів для тих, хто бажає потрапити на лістинг.

Навіть попри те, що поки такі вимоги у багатьох випадках добровільні, учасники фондового ринку розуміють усі переваги, пов'язані з виконанням цих вимог (індекси сталого розвитку, знижка при залученні фінансових ресурсів).

Саме тому представники корпоративного сектору економіки дуже активно використовують власні внутрішні ціни. При цьому, компанії застосовують три можливі підходи: внутрішній податок/збір, непряма ціна та тіньова ціна на викиди парникових газів. Найбільш поширеним підходом серед компаній є використання так званої тіньової ціни, яка є відображенням очікуваної ціни у майбутні періоди. Подекуди, рівень таких тіньових цін перевищує 300 євро за тонну викидів парникових газів.

За даними Carbon Disclosure Project (CDP), кількість компаній, які використовують внутрішню ціну на викиди парникових газів, збільшується дуже швидкими темпами. Так, якщо у 2014 році кількість таких ініціатив налічувала ледве більше 150, то вже у 2017 році їх кількість перевищила 600.

У тієї ж годину, майже 800 компаній вказують на наявність планів запровадити такий інструмент найближчим часом.

Американські компанії займають друге місце після компаній з ЄС за кількістю застосованих підходів до внутрішнього ціноутворення на викиди парникових газів. Так, якщо у ЄС таких компаній майже 400, то на території США їх трохи більше 200.

Серед представників США найбільшою внутрішньою ціною є $150 (Stanley Black & Decker). Цікавим є і той факт, що Світовий Банк використовує $80 у процесі прийняття рішень про вкладання фінансових ресурсів.

Фактично, проекти, які подаються на розгляд до даної міжнародної фінансової інституції, аналізуються виходячи з даного рівня ціни на викиди. Очевидно, що це є причиною, через яку, навіть проекти, які фінансуються в Україні, повинні супроводжуватись підготовкою нефінансових індикаторів і підкріплюватися відповідними звітами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як може блокчейн наблизити фінансовий та енергетичний світи Економічні наслідки зміни клімату

Як відомо, після підписання в 2015 році Паризької кліматичної угоди, під егідою G20 було створен спеціальну робочу групу, яка повинна була підготувати рекомендації для представників реальної та фінансової економіки щодо врахування кліматичних ризиків у своїй діяльності.

Так, у 2017 році Спеціальна робоча група з розкриття інформації, пов"пов'язаної зі зміною клімату (TCFD — Task Force for Climate-related Disclosures) під час зустрічі G20 у Гамбурзі презентувала рекомендації, спрямовані на побудову фінансової системи, стійкої до кліматичних та пов"язаних ризиків.

Одним з пунктів, зокрема, було визначено необхідність запровадження представниками великого бізнесу внутрішньої ціни на викиди парникових газів і розкриття її у рамках нефінансової звітності. Крім цього, на корпоративному рівні рекомендується запровадження аналізу різних сценаріїв розвитку бізнесу з урахуванням різних варіантів темпів потепління і ціни на викиди парникових газів.

Цікавим є і той факт, що аналіз кліматичних ризиків (викиди парникових газів) відбувається за кількома напрямками: власні викиди; викиди, що містяться у спожитої енергії; та викиди, що отримує компанія разом із отриманими від постачальниками товарами та послугами.

Саме остання складова є прямимо свідченням повної і остаточної глобалізації економічних відносин, де ризики в одній частині світу шляхом товарних та фірмових потоків транспортуються на інші континенти як в межах однієї компанії, так і від постачальника до покупця.

Наскільки важливими є такі ризики можна побачити на прикладі компанії "Фольксваген", де, за даними RobekoSAM, майже 30% екологічних, соціальних та управлінських ризиків припадає саме на постачальників. Подібні випадки є однією з причин активізації зусиль транснаціональних компаній в частині боротьби з нефінансовими ризиками в країнах, що розвиваються. Дана тенденція на європейському ринку посилилась після введення в дію з січня 2018 року Директиви про розкриття нефінансової інформації, яка змушує великі компанії (більше 500 робітників) шкірного року готувати нефінансові звіти.

Наступною важливою відповіддю представників фінансового сектору на підписання важливої кліматичної угоди стало рішення представників найбільших світових страхових компаній припинити страхування проектів, які містять значні нефінансові ризики (зокрема, відмова вугільним проектів у наданні страхових послуг).

Проте введення в дію Директиви 2016/2341 ЄС, яка регулює діяльність пенсійних фондів, змусило найбільших інвесторів на ринку зелених фінансів вкладати кошти лише в ті проекти, де присутній аналіз нефінансових (в тому числі і кліматичних) ризиків.

Це суттєво вплинуло на фінансовий ринок, де швидкими темпами почав розвиватись зелений позиковий сегмент — з"явилося більше п"ятнадцяти різних видів зелених боргових фінансових інструментів. Саме вони дають можливість сьогодні працювати найбільшим інвесторам на фінансовому ринку в межах встановлених законодавством рамок.

Маючи доволі високий рівень внутрішніх цін на викиди парникових газів, американські компанії стали одними з найбільших емітентів зелених облігацій.

Зокрема, компанія Apple стала першою з великих компаній, яка здійснила у 2016 році розміщення такого роду фінансових інструментів на суму, що перевищила $1 млрд. Цікавим є і той факт, що акумульовані кошти були використані для фінансування "зелених проектів" по всьму світу.

У підсумку, за даними Climate Bonds Initiative, частка випуску зелених облігацій на ринку США у 2017 році становила більше 27% (більше $40 млрд) — найкращий показник у світі. На другому місці знаходиться Китай з 16% від загального обсягу випущених зелених облігацій.

Тому не варто довіряти політичним новинам — потрібно дивитись на цифри.

Олекснадр Сущенко — Школа зеленого бізнесу (Green Business School)

Олег Гичка — Центр дослідження суспільної вартості (Center for Blended Value Studies)

Не пропустіть найважливіші новини і цікаву аналітику. Підпишіться на Delo.ua у Telegram

 

 

 

 

 

 

Категория: Бизнес