Допомога по-європейськи: Як багаті країни ЄС субсидують бідні

Опубликованно 25.02.2018 09:22

За останні три розширення Європейський союз збільшився на 13 країн, переважно менш заможних, ніж середній показник "старих членів" (часто званих EU-15). Для нових країн Євросоюзу став насамперед можливістю швидко реформувати свої економіки і політичні системи, здійснивши стрімкий ривок у бік західного способу життя. Частина цих реформ була умовою для приєднання до ЄС, а частина була проведена вже перебуваючи всередині союзу. Однак крім політичної підтримки Євросоюз надавав і надає менш заможним країнам фінансову допомогу, і допомога ця чимала.

Бюджет та стратегія розвитку для різноманітних фондів підтримки ЄС визначається на 7 років. Нині діє стратегія "2014-2020" і це вже друге за рахунком велике виділення коштів "наздоганяючим країнам". І якщо попередня стратегія розподіляла 213 млрд євро, то нинішня оперує сумою в півтора рази більше — 351,8 млрд. І хоча ці гроші діляться на сім років між багатьма країнами, для деяких з реципієнтів це серйозні гроші. Механізми отримання

Всього в Європейському союзі існує 6 різних фондів, включно з регіональними співпраці з інфраструктури та аграрних субсидій. Однак серед них існують два фонду, спрямованих на подолання нерівності всередині ЄС — Фонд регіонального розвитку та Фонд об'єднання. Обидва фонду базуються на одному з ключових принципів Євросоюзу — конвергенції. Остання передбачає поступового досягнення менш розвиненими і забезпеченими країнами рівня самих багатих і процвітаючих країн Європи. Цей принцип став ледь не ключовим для країн Центральної Європи за приєднання до ЄС, і до цих пір залишається важливим риторики європейських політиків.

Європейський фонд регіонального розвитку був заснований ще в 1975 році і спрямований на подолання диспропорцій між розвитком різних регіонів у країнах ЄС. Принцип фінансування відрізняється від подібних проектів всередині країн. Наприклад, німецький "податок на солідарність", покликаний усунути нерівність між колишньої ФРН і НДР, спирається на прямі дотації менш розвиненого регіону. Європейський фонд регіонального розвитку виділяє гранти, які розігруються між різними регіонами у сферах інновації, інклюзивного суспільства, розвитку економіки і т. д. Існує декілька категорій регіонів, і кожна з них може претендувати на той чи інший вид грантів. Найменш розвинені території можуть претендувати на весь спектр допомоги, тоді як більш розвинені мають обмеження.

Фонд об'єднання (Cohesion fund) працює за менш складною схемою. Тут так само існують цільові гранти, однак їх безпосередньо отримує держава під обрану ним же статтю витрат. У більшості випадків мова йде про великих інфраструктурних об'єктах — дороги, транспорт, мостах і т. д. Головними реципієнтами допомоги від цього фонду є країни з рівнем ВВП на душу населення менше, ніж 75% від середньоєвропейського (ця цифра може змінюватись), що значно обмежує коло одержувачів.

Донори та реципієнти

Одержувачів коштів з Європейського фонду регіонального розвитку значно більше, але більше і його частка в загальній структурі допомоги. В рамках цього фонду регіонам виділять 271 млрд євро в період з 2014 по 2020. І гроші з цього фонду поділять аж 22 країни, тобто значна більшість ЄС. Причому 20 млрд євро отримають іспанські регіони, а 19 млрд — італійські. Приблизно однакові суми отримають такі країни, як Румунія, Португалія, Німеччина та Угорщина.

Розподіл виплат Фонду об'єднання зачіпає всього 13 країн, серед яких переважна більшість "нові члени ЄС" — виняток становлять лише Греція і Португалія. Але і пиріг дотацій тут буде трохи менше — близько 70 млрд євро.

А ось платять за ці програми переважно "старі члени ЄС.

На Німеччину, Британію, Францію, Італію та Іспанію припадає 70% від всіх внесків у бюджет Євросоюзу.

Лідером за виплатами є Німеччина (19%), що й не дивно, враховуючи розмір її економіки. Тоді як всі країни-одержувачі грошей з Фонду об'єднання вкладають сумарно близько 11%.

Варто відзначити істотну частку Британії, складову аж 13,5%. Наступна стратегія і бюджет фондів буде розроблятися без цих внесків, що вплине як на донорів, так і на реципієнтів фонду.

І наймасштабнішою жертвою таких змін стане головний вигодонабувач фондів — Польща. У рамках нинішньої стратегії Польща отримує 40 млрд за регіональною програмою і ще 23 млрд Фонду об'єднання. Однак якщо дивитися на загальну цифру, включно з аграрних і соціальним фондом, сумарна допомога на ці сім років становить 86 млрд євро. Для порівняння, ВВП Польщі за 2016 рік близько 400 млрд євро, а середній зростання за останні 5 років склав близько 2,6% зростання. Враховуючи всі можливі похибки в такому обчисленні і нерівномірність виділення цих коштів все одно можна припустити, що без цієї щедрої європейської допомоги Польщі довелося б набагато складніше, а її показники були б не такими значними.

Якщо ж розглянути не Польщу, а більш проблемну Угорщину, то ситуація ще більш невтішна. Угорські економісти відзначають, що навіть при прямому вливання всіх коштів, що виділяються ЄС в інфраструктурні проекти країни, можна було досягти більшого зростання економіки, ніж є зараз. Не кажучи вже про те, що нинішнє зростання в 2% ВВП без європейських дотацій було б швидше за все скороченням економіки. Однак більш помірковані колеги знаходять інший аргумент такий математики — справа не тільки в угорській економіці, але і в процесі освоєння влитих коштів. Простіше кажучи — в корупції. Проблеми корупції

Корупція залишається прихованим хоча й вагомим фактором ризику для європейської допомоги. З одного боку, антикорупційні реформи стояли в умовах для приєднання до Союзу або Шегненской зоні (у разі Румунії, Болгарії і Хорватії). З іншого — ЄС має досить обмежений вплив на боротьбу з корупцією всередині держав. Питаннями корупції з європейськими фондами займається Європейське бюро по боротьбі з шахрайством (OLAF). Проте бюро найчастіше береться за справи тільки після заяви з боку національних суб'єктів або структур. Зараз OLAF розслідує більшість таких зловживань в Німеччині, хоча ні розмір допомоги, ні рівень сприйняття корупції в країні не робить цю країну головною зоною ризику. А все тому, що німецькі органи та організації частіше скаржаться в європейські структури при підозрі в корупції.

Зараз країни обговорюють можливі процедури відкликання допомоги при виявленні серйозних маніпуляцій з грошима ЄС і, можливо, цей механізм буде введений вже на наступну семирічну стратегію. При цьому експерти антикорупційної неурядової організації Oziveny кажуть, що краще не боротися з корупцією, а протидіяти їй, обмежуючи число сфер для допомоги. Організація підкреслює, що якщо все фінансування йде на одну сферу, то державі і суспільству простіше забезпечити нагляд за грошима, а значить і їх ефективне використання. Політика vs Економіка

Проте корупція і Brexit — не єдині виклики для наступної стратегії європейських фондів допомоги. Куди більш болючими можуть виявитися політичні передумови. Під загрозою — все центрально-європейські країни, які є найбільшими реципієнтами європейської допомоги.

Цього тижня Єврокомісія подала до суду проти Польщі, Чехії та Угорщини за їх відмову приймати мігрантів. В урядах усіх трьох країн присутні євроскептичні настрої і не найкращі відносини з Брюсселем, плавно переходять у затяжну конфронтацію з будь-якого питання.

Більше того, ЄС розглядає варіанти заморозки права голосу Польщі та Угорщини в структурах Євросоюзу через проблеми з реалізацією верховенства права у своїх країнах. Все це може позначитися на економіці і на це публічно натякали лідери європейських країн.

Поки ж країни очікують 2019 року, коли почнуться основні розгляду нової стратегії фінансування, враховуючи всі нинішні реалії. Тоді європейським чиновникам доведеться використовувати всі свої можливості, щоб згладити критику з боку багатих країн і не відштовхнути "наздоганяючих" в обійми євроскептицизму.

Категория: Красота