Эта опция сбросит домашнюю страницу этого сайта. Восстановление любых закрытых виджетов или категорий.

Сбросить

Життя після СРСР. Досвід Угорщини


Опубликованно 12.02.2018 13:36

Життя після СРСР. Досвід Угорщини

Угорщина — рідкісний приклад перетворень в країнах колишнього соцтабору. Економічні реформи в країні почалися не в 90-х і навіть не в кінці 80-х, як це сталося в деяких країнах регіону. Перші квазирыночные реформи в країні були проведені ще в 1968 році, зачепивши лише нечисленні моменти державного регулювання економіки. Проте навіть цих змін достатньо для розуміння особливого положення Угорщини в блоці — в тому ж році радянські війська жорстко придушила протести в Чехословаччині.

Суттєві зміни в країні почалися також раніше, ніж в інших державах регіону. На початку 80-х був заснований фондовий ринок, а в 1987 році була проведена банківська реформа і фактично з'явилися мережі комерційних банків по країні. Стрімко набирав обертів приватний сектор, впевнено витісняє державу з таких ніш, як сільське господарство. Паралельно просувалися політичні реформи — в середині 80-х в Угорщині активно почали з'являтися громадські організації та політичні об'єднання, монополія на владу суттєво похитнулася. Хороший старт

Такі передумови підвели Угорщину максимально підготовленою до падіння комуністичного режиму і відмови від планової економіки. В кінці 80-х в уряді домінувала команда технократів, індиферентно відноситься до ідеологічної складової режиму, що дало Угорщини можливість порівняно безболісно пройти етап, що спричинив серйозні проблеми у сусідній Польщі.

Обраний на перших вільних виборах, новий уряд фактично продовжила програму попередників. Серед пріоритетів держави стояли п'ять головних цілей:

1) Лібералізація економічних процесів та дерегуляція.

2) Приватизація і скорочення державного сектора в порівнянні з приватним. Створення умов для малого і середнього бізнесу.

3) Оптимізація державного бюджету через скорочення державних витрат. В першу чергу мова йшла про масштабне скорочення дотацій нерентабельним підприємствам.

4) Зміни регіональної структури зовнішньої торгівлі на користь країн Західної Європи. А також участь у зоні вільної торгівлі з ЄС.

5) Залучення інвестицій в країну, створення сприятливого інвестиційного клімату.

Процеси лібералізації мали двоїстий характер. З одного боку, більша частина цін була лібералізована практично відразу в 1990-му році. Чималий прогрес був досягнутий і в питаннях імпорту. Проте деякі сфери економіки залишилися під керівництвом і підтримкою держави на десятиліття.

Питання приватизації просувалися набагато швидше. Вже до 1994 року близько 30% підприємств перебували у руках приватних власників з Угорщини, а ще 20% володіли іноземні інвестори. До 1998 року практично всі державні виробництва були приватизовані.

Досягнуті значні успіхи в скороченні темпів інфляції, поступово сокращавшейся протягом 90-х (за винятком кризового 1995 року). За період до 1994 року було зупинено падіння виробництва. А вже з 1997 року розпочався його суттєвий і рівномірне зростання. План Бокроша

Незважаючи на покращення статистичних показників, країна переживала як політична, так і економічна криза. Населення виявилося недостатньо підготовленим до переходу на ринкову економіку, почала зростати безробіття. Паралельно впав рівень життя більшої частини громадян, скоротилися реальні доходи. Все це призвело до невдоволення владою серед електорату і на виборах у 1994 році до влади прийшли опозиційні Соціалісти. Останні об'єднували понад ліве крило, яке вважає за необхідне підняти рівень життя для населення, а також ліберальний, орієнтований на неоліберальні реформи.

Під тиском обставин і загрози фінансової колапса перемогло ліберальне крило, а також була сформована коаліція з лібералами в парламенті. Для запобігання економічної кризи уряд пішов на ряд радикальних заходів економії під назвою "План Бокроша" на ім'я міністра фінансів того часу Лайоша Бокроша (на фото). Головними пунктами плану стали девальвація форинта, а також зменшення соціальних виплат. На тлі незначного зростання зарплат в державному секторі реальні доходи громадян зменшилися. Крім того, план передбачав прискорення приватизації.

Як і в інших подібних ситуаціях, шокова терапія була сприйнята вкрай негативно населенням, викликавши масштабні протести і навіть відставку трьох міністрів. Тим не менше, незважаючи на негативний короткостроковий ефект і падіння реальних доходів населення, саме "План Бокроша" подарував Угорщині можливість довгострокового економічного зростання в 90-х і початку нульових. На порозі Євросоюзу

В результаті успішних реформ на початку 90-х, під час переговорів про приєднання до Євросоюзу в 1998 році Угорщина була серед лідерів у регіоні. В той час у багатьох країнах регіону тільки почалися структурні реформи. Серед них була й реформа охорони здоров'я, з 1993 року плавно переведена на систему обов'язкового страхування. За допомогою створення Національного фонду охорони здоров'я країна домоглася децентралізації цієї сфери, однак подальші зміни завмерли і спорадично вводилися протягом наступних 20 років.

Чи не єдиною важливою трансформацією кінця 90-х стала пенсійна реформа. Реформа передбачала введення накопичувального рівня пенсійної системи, не відмовляючись від солідарного.

З часом накопичувальна система повинна була повністю замінити солідарну. Крім того, поступово піднімався пенсійний вік для жінок (з 55) і чоловіків (з 60 до 62 років для обох статей. Незважаючи на деякі позитивні ефекти реформи, пізніше вона стала одним із факторів потужного тиску на державний бюджет, збільшуючи бюджетний дефіцит і темпи інфляції.

Крім того, Угорщина показала одним з найкращих фондів Євросоюзу, на ряду з Польщею. Отримуючи великі суми, уряд направляв їх на масштабні інфраструктурні об'єкти. Таким чином вирішувалися відразу три завдання:

1) Безпосередній зростання якості інфраструктури в країні.

2) Нові робочі місця, а також економічний стимул для супутніх сфер.

3) Зростання підтримки Євросоюзу, не расслабившийся навіть на тлі конфронтації нинішнього уряду з Брюсселем.

Тим не менш, в цей період Угорщина почала відставати в швидкості трансформації порівняно з іншими країнами регіону, а також почала збирати економічні і політичні проблеми, які стали бомбою уповільненої дії. Фінансова і політична криза

У 2000-х Угорщина почала поступово пов'язати в спіралі соціального популізму зростали соціальні виплати (при будь-якому уряді), а бюджетний дефіцит тримався стабільно на позначці вище 5%. Виплати від держави і дешеві кредити стимулювали зростання попиту серед населення, стрімко випереджаюче зростання економіки і реальних доходів громадян.

Таким чином, фінансова криза стала серйозним ударом по економічній системі Угорщини. При цьому він спричинив за собою також і політичний удар — підтримка Соціалістів (старший партнер по коаліції) танула на очах. І в 2010 до влади прийшла вже оновлена права партія Віктора Орбана "Фідес". Наближені Орбана сконцентрували в своїх руках більше половини медіа країни і змогли забезпечити партії впевнену перемогу — партія отримала одноосібне конституційну більшість.

За цим послідували зміни конституції, що дозволяють "Фидесу" отримувати більшість навіть не маючи переваги під час виборів. Також були внесені зміни в судову систему і взяті під контроль ЗМІ. За кілька років в країні була встановлена повна монополія влади однієї партії. Централізація і корупція

У цей період пішов істотний відкат за багатьма напрямками. Незважаючи на те, що постраждали в основному політичні інститути, дісталося і економіки з соціальною сферою. Так у 2010 році країна частково відмовилася від накопичувального рівня пенсійної реформи, затягнувши цю проблему ще на десятиліття. Серйозні проблеми виникли і в пробуксовующих реформи медицини та податкової лібералізації.

Однак найбільш відчутні негативні зміни торкнулися двох пунктів: централізації, а також корупції. Угорщина,на відміну від своїх сусідів, так і не провела реформ з фіскальної децентралізації, однак після 2010 були скасовані вже існуючі елементи децентралізації — політичні.

Місцева влада стала максимально обмеженою і залежною від центру, а вплив територіальних громад на свої міста і селища мінімізовано.

Корупція також перейшла з розділу важливої проблеми критичну. Монополія влади однієї партії, концентрація бізнесу навколо прем'єр-міністра і підконтрольні правоохоронні органи створили ідеальні умови для виникнення корупції в партії влади. З 2010 року в країні з'явилося ціле нове покоління олігархів — досі не істотного фактора у політичному й економічному житті Угорщини. Серед найбагатших людей переважно оточення Орбана, а п'ятий станом людина в країні по своїй професії сантехнік, який є паралельно близьким другом угорського прем'єра.

Необхідно підкреслити, що і за останні 7 років в Угорщині продовжує зростати економіка, рівень життя і реальні доходи населення. Проблеми починаються лише якщо поглянути на відносні показники — країна впала в усіх рейтингах: від легкості ведення бізнесу, до свободи слова і сприйняття корупції. Більш того, в останні роки фактично призупинився процес конвергенції — підтягування Угорщини до рівня життя країн "старого ЄС". Для прикладу, у всіх трьох інших країнах регіону цей відносний показник продовжує зростати (хоча і різними темпами). Зараз же для Угорщини питання економічних реформ, найімовірніше, буде заблокований до моменту вирішення політичних проблем і корупції.



Категория: Мир