Прибалтика: Економічні виклики для маленьких

Опубликованно 18.11.2017 03:20

З 1 січня 2015 року Литва відмовилася від власної валюти, ставши останньою з країн Балтії, які перейшли на євро. Таким чином, всі балтійські країни стали повноправними членами Євросоюзу і тепер можуть стати амбітними конкурентами країн Бенілюксу.

Більш того, в минулому році вони змогли подолати боргову кризу, хоча багато в далекому 2007 році пророкували їм швидкий крах. "У той період обсяг кредитування зростав на 36% щорічно, дефіцит бюджету досяг 18% ВВП, а інфляція — 10%. Коли європейський банківський сектор впав, то всі очікували, що невеликі країни Балтії негайно попросять економічної допомоги від Євросоюзу", — згадує у розмові з Delo.UA Пітер Павлак з European Union Institute for Security Studies. Однак цього не сталося, так як вони змогли швидко знайти заходи щодо економії та переконати населення у стабільності банківської системи.

Слід сказати, що всі економічні перетворення в країнах Балтії як у період після незалежності, так і в посткризові часи, багато в чому стали можливі завдяки підтримці свого уряду населенням. Аналогічну ситуацію ми спостерігали і в 2015 році, коли Росія ввела ембарго на постачання продуктів з Євросоюзу, яка найболючіше вдарило по Прибалтиці і Польщі. Але на відміну від Варшави, яка тут же почала просити у Європи грошову компенсацію в обмін на підтримку спільної зовнішньої політики, прибалтійські республіки швидко переорієнтувалися на європейських споживачів. Так, для цього їм довелося підняти якість продукції, але в підсумку санкції не завдали такого руйнівного удару по економіці цих країн.

У розвитку країн Балтії можна виділити кілька періодів. Перший — подолання спадщини СРСР і перехід до ліберальної економіки. Другий — підготовка до членства в ЄС і виживання в умовах зростаючої конкуренції і відтоку робочої сили. І, нарешті, посткризовий етап, якою характеризується політикою обмеження витрат і фокусом на інноваціях. Але в будь-який з цих періодів Литва, Латвія і Естонія показували приклад того, як реформи, якщо їх проводити планово, можуть призвести до економічного зростання навіть у найскладніші часи. Від планів до попиту

Після того як прибалтійські республіки здобули незалежність, МВФ у своїй доповіді зазначив, що вони навряд чи зможуть продемонструвати значний економічний ріст. Головним аргументом Фонду було те, що економіки цих країн дуже залежні від Росії, зокрема в енергетичній сфері, а також мають застарілу промисловість та інфраструктуру.

Проте влада трьох республік зробили ставку на кілька важливих реформ. По-перше, вони ввели рівні для всіх умови інвестування і зробили свою економіку відкритою. Це призвело до значного припливу грошей з-за кордону, так як виробнича база, що дісталася Прибалтиці від радянського минулого, ще не встигла остаточно застаріти, а умови ведення бізнесу були краще, ніж в інших країнах. Крім того, ринок робочої сили в цих країнах був більш гнучким, що давало можливість інвесторам розвивати тут бізнес.

Другим важливим кроком стало скорочення витрат на держапарат. Литва, Латвія і Естонія взяли за основу доктрину Північної Європи, яка включає в себе невеликий кабінет міністрів, складається з професіоналів, а не політиків. З 1995 року витрати на виконавчу владу в Естонії скоротилися на 56% і продовжують знижуватися.

По-третє, всі республіки зробили прозорою свою банківську систему. Результатом став прихід в країни Балтії скандинавських банків. В результаті це (і той факт, що дефіцит бюджету не піднімався вище 30% ВВП, а уряд стримував зростання інфляції) допомогло сформувати стабільну банківську систему.

Окремо варто відзначити реформи в енергетичній сфері. У 90-х країни Прибалтики були орієнтовані на поставки газу з Росії, але коли Москва почала використовувати це як важіль політичного тиску, Прибалтика негайно почала реформи в даній сфері. "Реформи проводилися у двох напрямках: енергозбереження (коли зростаючі рахунки на комунальні послуги змушували домогосподарства економити на опаленні), а також створення альтернативних джерел енергії, таких як видобуток нафти на шельфі і будівництво власних електростанцій в сфері альтернативної енергетики", — зазначає Арі-Веико Антироико з університету Тампере. Більше того, коли Росія вперше відключила газу Латвії, влада країни заявили, що готові потерпіти, але не підуть на поступки.

Зазначені реформи допомогли країнам Балтії побудувати відкриту та стабільну економіку. На руку їм зіграло і те, що коли цей процес завершився, в Європі почався кредитний бум і багато банки та інвестиційні компанії шукали нові ринки. У результаті напередодні вступу в ЄС економіки прибалтійських республік зростали в середньому на 10% в рік.

Прогноз основних макропоказників країн Балтії

Для перегляду інфографіки в повному розмірі клацніть по картинці Союз конкурентів

У 2004 році країни Балтії вступили до ЄС. І відразу ж їх економіки зіткнулися з серйозними викликами, які їм були невідомі раніше, адже вони виявилися дуже маленькою частиною великого механізму, робота якого не була до кінця налагоджена.

Першим викликом став відтік робочої сили. За даними Eurostat, за перші п'ять років членства в ЄС більше 10% населення покинуло Естонію і Латвію. Основний потік мігрантів припало на Німеччину і країни Скандинавії, адже зарплати там були на 30% вище.

Крім того, значна частина підприємств, які раніше були монополістами на ринках цих країн, що зіткнулися з конкуренцією з боку великих компаній з інших країн ЄС, що призвело до закриття багатьох прибалтійських компаній. Одночасно з цим Північний Банк, створений країнами Балтії, почав програму перепрофілювання промисловості на більш перспективні експортні галузі. Саме в цей період основними напрямками експорту, крім традиційних країн ЄС, стали також і східні сусіди, зокрема Росія, яка завдяки зростаючим цінам на нафту могла дозволити собі закуповувати більше промислових товарів. Враховуючи, що вони були високої якості і коштували менше ніж аналоги з країн Західної Європи, прибалтійським компаніям було нескладно завоювати російський ринок.

Нарешті, членство в ЄС призвело до зростання прямих іноземних інвестицій республіки. До 2010 року, за даними МВФ, для Естонії цей показник становив 84,1% ВВП. До того ж у всіх республіках визначилися лідери по інвестуванню. В Естонії це була Фінляндія, в Латвії — Нідерланди, в Литві — Польща. В результаті, держави регіону і почали орієнтуватися на різних лідерів ЄС. Латвія стала ближче до Польщі та її союзниці Німеччини. Берлін і Варшава допомагали Вільнюсу відстоювати свої інтереси в Брюсселі. А Таллінн і Рига більше тяжіли у бік Скандинавії, яка реалізовувала свою політику в ЄС за допомогою коаліції невеликих країн.

Всі три республіки переживали приплив кредитного капіталу, який, здавалося, ніколи не закінчиться. Але настав 2008 рік, і міжнародний економічна криза внесла свої корективи в їх розвиток. Рецепт відновлення

На початку 2010 року економіки прибалтійських республік почали падати, що було характерно для багатьох країн ЄС. Особливо боляче криза вдарила по країнах, які вступили до лав Євросоюзу не так давно. Справа в тому, що з допомогою дотацій з Брюсселя вони серйозно підняли соціальні норми, але не встигли збалансувати економіку. Так, в Естонії до 2008 року реальні зарплати зросли на 50% за 3 роки. І поки фінансів вистачало, особливо кредитних, на це мало хто звертав увагу, але коли ринки обвалилися, гроші закінчилися.

Крім програми повної економії, яку ввів ЄС, боляче вдарила по невеликим країнам Балтії та нова стратегія імпортозаміщення США, на які припадало понад 20% експорту країн Балтії. В результаті до 2011 року ВВП всіх трьох країн Прибалтики практично припинив зростання.

Тоді в Литві, Латвії та Естонії запустили програму економії, урізавши фінансування держапарату, а також стимулювали внутрішній попит для того, щоб піти від кредитного розвитку економіки та орієнтації на експорт.

До 2013 року ці заходи принесли перші результати і економіки країн Балтії продемонстрували зростання на 1,5% в рік. Але незабаром Росія, в яку йшла значна частина прибалтійського експорту, ввела ембарго, що завадило відновлення економіки цих країн. Крім цього, агресивна політика Москви призвела до того, що республікам Балтійського регіону довелося задуматися про зростання обороноздатності. Так, звичайно, вони є членами НАТО, але Альянс не буде вирішувати проблеми їх внутрішньої безпеки, тому витрати на оборону поступово зростають. Однак в умовах нової політики ЄЦБ щодо стимулювання промисловості багато інвестицій у цей сектор прийшло з відкритих ринків, і тому всі чекають стрімкого відновлення "прибалтійських тигрів", що доведе життєздатність моделі економіки з низькими витратами на держсектор, відкритістю для іноземних інвесторів і ліберальними підходами до монетарної політики. Країни Прибалтики в рейтингах

Для перегляду інфографіки в повному розмірі клацніть по картинці

Категория: Красота